Вул. Соборна пл., 3 (а)

церква св.Андрія

Основна споруда комплексу - Бернардинський костел, збудований в 1600-1630 р. р. на місці давнішого - дерев’яного. Першим будівничим костелу був монах-бернардинець Бернаод Авелідес, відтак - Павло Римлянин, а після його смерті у 1618 р. роботи продовжував Амброзій Прихильний. Костел являє собою базиліку з видовженою гранчастою апсидою. У стильовому відношенні будівля неоднорідна і поєднує в собі риси італійського та німецького ренесансу з маньєристичним віддтінком. Щипці західного та східного фасадів оздоблені однаковими декоративними елементами, характурними для архітектури Північної Європи XVII ст. Нижній ярус витриманий у суворих, чітких формах, притаманних творчому почеркові П. Римлянина. Вежу-дзвінницю, що примикає до північно-східного кута й апсиди, спорудив А. Бемер. Можливо, йому належить і скульптура на фасаді, а також його завершення. Створений в XVIII ст. інтер’єр святині - один з найпишніших серед львівських культових споруд. Його дерев’яні вівтарі виконали в 30-40-х роках ХХ ст. сницарі з Ярослава Тома Гуддер і Конрад Кутшенрайтер, а настінні розписи в 1738-1740 роках - бернардинський монах-живописець Бенедикт Мазуркевич. Йому допомагали малярі Р. Бортницький, П. Волянський, Й. Сорочинський. Фрески оновлювались в XIX на поч. ХХ ст. Різьблені лави в призвітерії виконав в 1640-1644 р. р. майстер Павло з Бидгощі. Наприкінці XIX ст. - на поч. ХХ ст. під час реставрації, старі лави розібрали й замінили новими, що є точною копією попередніх. Їх вирізьбив Антон Рарогевич за участю Ферека із Закопаного та Тадеуша Дикаса. До 1900 р. у Бернардинському монастирі знаходились шість полотен “Страстей” відомого українського художника Луки Долинського. З пам’яток XVII ст. в інтер’єрі костелу збереглися рельєфи святих і пророків над архівольтами арок головної нави та у вівтарінй частині - скульптурф Яна Блаженного з Дуклі, виготовлена з червоного мармуру Войцехом Зичливим. Образ “Апофеоз” цього ж святого, виконаний в 1677 р., висить на північній стіні. Він цінний для нас тим, що на ньому зображено Львів того часу з оборонними мурами і вежвми. Витвором ковальського мистецтва є металева балюстрада хорів роботи слюсаря Фелікса з Санча (1612 чи 1617). Монастирський будинок споруджено майже одночасно з костьолом; пізньобарокова ротонда над криницею, купол якої вкритий фресками і завершений статуєю Яна з Дуклі, походить з 1761 р.: декоративна колона перед фасадом костьолу, присвячена цьому ж святому, поставлена у 1736 Р7 на кошту крайного коронного Северина Михайла Жевуського, а двоярусна, під наметовим дахом дзвінниця, що примикала до оборонних монастирських мурів з південно-західного боку, - в 1734 р. Монастир сформувався поза міськими мурами, тому мав свої укріплення і творив окрему фортифікаційну одиницю. Фрагменти його оборонних стін збереглися на вул. Винниченка і Валовій. У зв’язку з впорядкуванням пл. Митної та будівництвом підземного переходу в 1976-1977 р. р. повністю відкрито і реставровано Глинянську вежу з брамою (1618р. ), що вела в Бернардинський монастир з колишнього Глинянського тракту ( тепер вул. Личаківська). В. С. Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові, Львів, “Каменяр” 1991 р. В матеріалах ДАЛО є докладне обмірне креслення костьолу і монастиря та обмірні креслення будинку вул.Валова,20