Вул. Беринди П., 3

Будинок житловий, 5-ти поверховий, кутовий, з невеликим внутрішнім подвір'ям. Кут будинку заокруглений, підкреслений довгим кутовим балконом з металевими кованими стилевими решітками на рівні 3 поверху, та невеликими півкруглими - на рівні 4 поверху. Перші два поверхи - рустовані. Декор фасадів - лаконічний з застосуванням класицистичних елементів (5 поверх) - пілястри з капітелями іонічного ордеру, фриз з тригліфами та гірляндами, горизонтальна тяга з меандром, арочні та прямокутні обрамлення вікон. Архітектурними акцентами фасадів будинку є два широкі ризаліти на рівні 3-5 поверхів, які завершені трикутними дашками. Дах будинку складної форми, високий, з круглими слуховими вікнами, завершений шпилями-вазами, покритий черепицею (частково). Вхідна брама дерев'яна, з віконними заповненнями. Портал оздоблений ліпним орнаментом, овальною розетою, гірляндами. Під'їзд прямокутний, видовжений; стіни та стеля декоровані прямокутними профільованими площинами, ліпними вставками геометрично-рослинного орнаменту. Сходова клітка напівовальна в плані, залізобетонна, з кам'яними сходинками, з металевим простим огородженням. Посередині сходів - ліфт. В інтер'єрах збережені стара дерев'яна столярка ( двері і вікна), паркетні підлоги, старі автентичні батареї опалення (одні з найперших разом з сусіднім будинком №10 на пр.Свободи у Львові).

Перший будинок на вул.П.Беринди ( кол. вул.Кілінського), ймовірно, був 2-х поверховий, був побудований першій пол. XIX ст. Головна брама виходила на пр.Свободи ( вул.Гетьманська,12). З архівних джерел відомо, що в 1869р. власником будинку був п. Ромашкан (Romaszkan), а в 1878р. згадується як власниця Розалія з Ромашканів). В 1872р. магістрат надає дозвіл п.Яну Мюллеру ( Jan Muller), орендарю 1 поверху на встановлення печей для випічки, і з того часу в партері будинку діяла цукерня. В 1879р. згадується новий орендар в будинку - Товариство взаємних забезпечень. В 1880р. погоджується план реконструкції будинку (закладення внутрішніх дверей на 1 поверсі, влаштування окремого входу з вул.Кілінського). В 1884р. добудовується офіцина в подвір'ї і влаштовується каналізація. В 1888р. з'являються нові власники будинку: Генрик Сокаль ( H. Sokal) і Ігнацій Лілієн ( I. Lilien), які також частково реконструюють старий будинок. В архіві збережений проект архітектора Еразма Герматніка ( Erazm Hermatnik) на влаштування нових елегантних вітрин для дорогого магазину взуття на 1 поверсі. В 1908р. архітектурним бюро Міхала Уляма був запроектований новий великий імпозантний будинок в стилі модерн на замовлення власників Адольфа Лілієна і Аделі Сокаль, який в рекордний час був збудований в 1909р. На 1 поверсі були розміщені магазини і фірми, серед яких - фірма фотографічна "KORDYAN". В 1921р., після реконструкції за проектом архітекторів Цибульського і Касслера (партеру і мезоніну), в будинку був відкритий банк "Union", а в 1930-1931рр. - діяли Bank Malopolski i Bank Diskontowy Warszawski (2 та 5 поверхи). Також в 1930р. в будинку було представництво фірми "PANAMOUNT FILMS". Вулиця Беринди сформувалася з кін.XIV- поч.XVст., розташовувалася в середмісті, була тупікова - впиралася в міський мур. На ній була воскобійня. Перша назва - Вузька ( поч.XIX ст.). Після відкриття у 1829р. Віденської кав'ярні вулиця називалася Коло Віденської кав'ярні. З 1871р. до 1992р. - вул.Кілінського.
Справжній вид кутового будинку, який своіми фасадами виходить на вулицю Беринди і проспект Свободи придбав внаслідок добудови пятого і мансардного поверхів в 1909 році архітектором М. Ульямом і реконструкціі першого і другого поверхів в 1921 році архітекторами І. Цибульскім і Ф. Каслером. В цей час господарем будинку був банк "UNION", якому належала емблема розміщена над входом в магазин зі сторони пр. Свободи. До цього будинком володіла товаріство взаємнихзабезпечинь "Сокаль"і "Лілієн". На першому поверсі зноходилися торгові заклади на мансардному-фотоательє "Кордіан". Будінок П-подібний в плані з внутрішнім подвірям. Квартири виходять на сходову площадку з забіжними сходами навколо шахти ліфта. Обоі багато прикрашених фасади з рівня другого поверху плавно переходять один в інший що сприяє цілісному сприйняттю будинка. Над другим поверхом на двох фасадах виступають еркери: на північному фасаді - шириною в одне вікно і на висоту третього і четвертого поверхів і закінчується балконом пятого поверха з маталічною огорожею, на західному - шириною в три вікна і на висоту третього четвертого і пятого товерхів. На третьому поверсі лінію заокруглення будинка повторює довгий балкон з трьома виходами на нього. Поверхом вище - кожний з цих виходів має свій півбалкон. Вікна третього поверху прикрашені ліпленим декором у вигляді ракушки над лінійними сандрикам и з контрналічниками, а четвертий з прямокутними налічниками з перлинником по периметру. Рівень четвертого поверху завершує тяга з орнаментом меандра. Пятий поверх прикрашений пилястрами з капітелями іонічного ордера біля вікон і липними гірляндами над ними. Під вікнами- ніші з стилізированими балясинами. На всіх підвіконниках-металічні решітки для квітів. Фасади завершені масивним карнізом, який переходить в крутий черепичний дах мансарди з люкардами. З північноі сторони проглядаються скляні ліхтарі верхнього освітлення. На верхівці даху створені ліпні вази. В інтерєрі будинку збереглися лучкові зводи підвалів, ніші стін, деревяні запобіжні сходи з металічними балясинами і деревяними поруччями загорож, на землі-керамічна узорчата плитка. Будинок має велике естетичне значення, так як крім свого красивого зовнішнього вигляду він приймає участь в формуванні одноі з головних магистралей міста-проспекта Свободи.