Вул. Театральна, 12

Будинок 4-х поверховий, кутовий, розташований на розі вулиці Театральної і площі Яворського. Видовжений в плані, з внутрішнім двором-переходом на пл.Ринок,29. Головний фасад з вул.Театральної - трьохвіконний, з пл.Яворського - шестивіконний. Фасади між поверхами розчленовані горизонтальними тягами, 1-2 поверхи - рустовані. Вікна 2-4 поверхів мають профільовані обрамлення, сандрики, карнизики. Декоративну ліпнину мають також парні вікна посередині бічного фасаду, а також середнє - на головному фасаді. Будинок завершений ліпним карнизом. Вхідна брама в будинок розташована зі сторони дворового проходу. Сходова клітка прямокутна в плані, дерев'яна, з точеними балясинами і різьбленими стовпчиками. Після чисельних ремонтів у внутрішніх приміщеннях цінних елементів декору практично не збережено. У деяких квартирах наявні старі кахельні печі.

Вулиця Театральна у Львові - одна з головних вулиць середньовічного міста, яке сформувалося в сер.XIVст. по плану типової регулярної забудови європейських середньовічних міст в межах оборонних укріплень. Вулиця Театральна була найдовшою в середньовічному місті, йшла під оборонними мурами вздовж ріки Полтви, з'єднувала Княже місто з Низьким Замком і далі вела за межі міста у південному напрямку. Вулиця у різний час мала різні назви: Різницька (поч.XVст., від початку і до трамвайної колії), Пекарська ( 1421р., від трамвайної колії до вул. Л.Українки). Невелика частина вулиці, що примикала до сучасної пл.І.Підкови, називалася вулицею Шпитальною Св.Духа, бо на площі розміщувався костел Св.Духа, при якому був відкритий найдавніший в міст шпиталь (лікарня). В 1674р. частина вулиці Театральної називалася Францисканською (від пл.Підкови і до вул.Вірменської) від назви колишнього костелу і монастиря. А частина вулиці від Вірменської до Л.Українки в XV ст. називалася Гродською. В 1784р. всі частини вулиці були об'єднані і дістали назву Довгої. В 1871р. вулицю назвали Театральною. Бо виходила до театру Скарбка ( тепер - театр ім.М.Заньковецької). В 1918р. вулиця називалася Рутовського на честь президента міста. В 1944р. - було повернуто назву Театральна. На вулицю Театральну головним фасадом виходить величний костел Єзуїтів споруджений в 1610-1630рр. Італійським архітектором Джакомо Бріані. Це перша пам'ятка барочної архітектури Львова, побудована на зразок римського костелу Іль Джезу ( "Єзуїтів"). Костел мав найвищу вежу (100м), яку через аварійність в 1830р. розібрали. Інтер'єр у XVIII ст. був розписаний художниками з Чехії Ф. і С.Екштейнами. Костел став фамільним костелом родин Сенявських, Дзєдушицьких, Яблоновських, на часткові кошти яких він будувався. Тут знаходиться надгробок польського полководця XVII ст. С.Яблоновського, захисника Львова від турків. До костелу Єзуїтів примикає Єзуїтська колегія, яка була заснована в 1608р. як школа для шляхетських дітей (тут вчилися гетьмани Я.Вишневецький, Б.Хмельницький). В 1661р. колегія була реорганізована в університет, який став найстарішим в Україні. Тут діяли теологічний і філософський факультети. В 1773р. орден єзуїтів був закритий, а костел став гарнізонним. Тепер в костелі зберігаються фонди бібліотеки АН України ім. Стефаника, а в будинку Єзуїтської колегії - школа №62. Будинок №12 на вул.Театральній побудований в XVIII ст. З цього часу збережений 1 поверх і брама-прохід на пл.Ринок. Підвальні приміщення будинку, які викладені з каменю і цегли, можливо, більш раннього походження (XVII ст.). На поч.XIX ст. була проведена реконструкція будинку з надбудовою 3 поверху, а 4 поверх був побудований в кінці XIX ст. В 1928р. власником будинку був Абрагам Ландес (Abraham Landes), а в 1938р. власниця Францішка Доубек (Franciszka Dabek) на 1 поверсі утримувала м'ясний магазин.