Вул. Кушевича С., 1

Адміністративний будинок

Один з найкращих зразків архітектури міжвоєнного Львова - Міський Палац культури імені Гната Хоткевича (колишній будинок Клубу працівників комунальних служб), збудований із нетинькованої червоної цегли, триповерховий. Кутова ділянка, на якій збудовано Міський палац культури ім. Гната Хоткевича, південною стороною виходила на залізничну колію Львів-Підволочиськ, а північною — на V гуманітарну гімназію ім. Жолкевського. На сході вона виходила на вулицю С. Кушевича з її житловою забудовою переважно в стилі історизму, а на заході — на стару бійню. Східний фасад, що виходить на вулицю С. Кушевича, виділений ризалітом, на центральній осі якого розташовано головний вхід. Над ним, у рівні другого поверху, розташовано балкон, який є акцентом композиції. Цоколь декоровано горизонтальними тягами, які утворені цегляним муруванням та двома бетонними карнизами. В цоколі влаштовано невеликі квадратні вікна, продубльовані прямокутними вікнами в рівні першого поверху. Центральна частина фасаду на рівні другого та третього поверхів декорована виступаючою цегляною кладкою. Такий декор є також в простінках між вікнами та під ними. На рівні кожного поверху весь ризаліт пронизаний горизонтальними тягами бетонних карнизів, які контрастують із муруванням з червоної цегли. Центральна частина фасаду завершена аттиком із геометризованим орнаментом. Основним акцентом південного фасаду є еркер сходової клітки, який виступає за межі фасадної поверхні та вирізняється своїм вітринним заскленням. Блок сходової клітки створює ще й вертикальний акцент, сягаючи понад рівень карнизу. Так само, як і на східному фасаді, цоколь вирішений горизонтальними тягами цегляного мурування та карнизів. У рівні другого поверху, в правому куті фасаду, розташовано балкон. З лівого краю будівля завершувалася службовою сходовою кліткою, акцентованою вертикальними вікнами. Унаслідок розбудови клубу в 1976–80 рр. південний фасад будівлі, який виходить на залізничну колію, втратив свій первісний вигляд. Його протяжність значно збільшилася завдяки розширенню глядацької зали та простору сцени. З’явилася сценічна коробка, яка стала новою висотною домінантою об’єкту, замість еркера сходової клітки. Прийоми декорування добудованого в радянський період блоку повністю повторюють рішення фасадів будівлі, зведеної у міжвоєнний час. Завдяки цьому вона не втратила цілісного вигляду. Також у радянський час у правій частині східного фасаду, в рівні першого поверху, було пробито двоє вхідних дверей. В інтер’єрі поверхня стін декорована панелями з натурального каменю чорного та молочного кольорів із вкрапленнями невеличких рельєфів на рослинну тематику, розташованих під пояском із алебастру. По обидва боки від вхідних дверей розташовано ніші з радіаторами обігріву, прикрашеними ажурними латунними решітками. Також цей метал використано для дверної фурнітури. Масивне поруччя огородження парадної сходової клітки виконано із шліфованого алебастру.

Міський Палац культури імені Гната Хоткевича розташований в історичному ареалі, в північній частині міста на вул. С.Кушевича. Вулиця Кушевича отримала сучасну назву в 1993 році на честь українського священика з Рівненщини Серафима Кушевича (1906–1935), якого розстріляли в радянських концтаборах. Однак ще у 1907 р. ця вулиця називалася так само — на честь львівського міського урядника та писаря XVII ст. Самуїла Кушевича, автора опису облоги Львова військами Б. Хмельницького 1648 р. У радянський час вулиця мала назву Клубна. Під час страйку комунальних служб міста у 1924 р. виникла ідея будівництва Клубу для працівників комунальних служб Львова. Фінансування будівництва було заплановано провести за рахунок відрахувань із зарплати працівників (1 % від заробітної плати кожного працівника). Під час архітектурного конкурсу на найкращий проект будівництва було обрано - проект Тадеуша Врубеля, якому і було доручено детальне проектування будівлі. У березні 1933 р. до третього відділу Магістрату надійшло повідомлення про початок оформлення робочої документації. Запропонована в ескізному проекті будівля займала практично 100% площі ділянки, за винятком невеличкого внутрішнього подвір’я, яке мало забезпечувати освітлення театральної зали. Загалом таке рішення знайшло підтримку в замовника та в Магістрату, проте надійшло кілька зауважень, які архітектор повинен був врахувати у подальшій роботі. Серед них, зокрема, такі: максимальна висота проектованої будівлі з боку подвір’я гімназії, до якого вона примикала, не мала перевищувати 10,5 м; спочатку сходова клітка була орієнтована на вулицю Кушевича й розташована у заскленому еркері, який виступав за площину фасаду на 1,7 м і здіймався над головним входом на 3 м. Фахівці Магістрату вказали на те, що таке рішення спричинить надмірне затінення вхідного блоку будівлі та порадили від нього відмовитися. Автор врахував усі зауваження і вніс виправлення до робочих креслень. 9 червня 1933 р. до Магістрату скеровано звернення та два екземпляри виправлених креслень, і прохання про дозвіл на початок будівництва. У серпні 1933 р. Магістрат надав дозвіл на будівництво та рекомендацію відступити від залізничної колії на 29,5 м. Будівлю зведено за допомогою залізобетонних конструкцій системи Hennebiqu’a. Протягом 1933-1934 рр. тривало будівництво основного об’єму будівлі, будівництвом керував інженер-архітектор Леопольд Карасінський. До робіт залучали працівників комунальних служб міста. 5 листопада 1934 р. було отримано дозвіл на часткову експлуатацію клубу за винятком глядацької зали з прилеглими до неї приміщеннями. У 1938 р. адміністрація клубу звернулася до міського уряду з проханням про дозвіл на облаштування там кінотеатру, який у 1938–39 рр. мав назву "Світовид" ("Swiatowid"), від грудня 1939 р. — "Кінотеатр ім. Чкалова", а в 1941–44 рр. — "Тон". 6 вересня 1938 р. всі будівельні та оздоблювальні роботи було завершено, а будівлю прийнято в експлуатацію. В радянський період цей об’єкт функціонував як будинок культури трамвайників. У 1976–1980 рр. було здійснено реконструкцію клубу, в процесі якої добудували торцеву частину. Пізніше клуб перейменували на Палац культури імені Миколи Кузнецова. На початку 90-х рр. назву змінили на Палац культури імені Гната Хоткевича. 1924 р. під час загального страйку у Львові, робітники вирішили збудувати собі клуб. Кошти на будівництво повинні булинадходити з надбавки до зарплати. Через 3 роки було вирішено відраховувати 1 процент платні кожного робітника. З часом назбиралося 50 тисяч золотих. Тоді оголосили конкурс на кращий проект будинку. Перемогли арх. Л. Карасінський і Врубель. Урочисту закладку клубу відсвяткували у вересні 1933р. Будівництво велося робітниками у вільнийвід основної роботи час. Закінчилося в листопаді 1934 р. Клуб мав зал засідань, бібліотеку, приміщення для оркестру, хору та гуртків. Фасасди будинку обкладені червоною феглою, звідси назва "червона фортеця".