Вул. Беринди П., 1

За функціональним призначенням відноситься до житлових будинків. Будинок має два відкриті для огляду фасади. Триповерховий з дахом складної конфігурації з вежею. Декор фасадів збудованого будинку значно відрізняється від проектованого (проект збережений в Львівському обласному Державному архіві). Перший поверх розшитий горизонтальним нечленованим рустом. Другий поверх також розшитий рустом, але плоскішим. Третій поверх гладкий, але вікна з декоративними наличниками. Поверхи розділені виступаючими карнизами. Кут будинку акцентований чотирьохскатною даховою вежею та фронтонами по одному на кожному фасаді з півкруглим завершенням та декоративними ліпними волютами обабіч. У фронтонах здвоєні віконні прорізи. В даху зі сторони вул.Беринди будинку 5 мансардних вікон-люкарн.

Будинок, що стояв на цьому місці до появи сучасного, належав спочатку (1850-1867) родині адвокатів Родаковських: Павла і його синів Зигмунта та відомого художника Генрика Родаковського (1823-1894). Він займав ділянку значно ширшу ніж сьогоднішній, десь до середини нинішньої вулиці Беринди. Сама вулиця називалася Вузька, фактично це був прохід спочатку до міських мурів, а після їх руйнування, вихід на міські Гетьманські Вали . Головний фасад будинку виходив на вул. Театральну, будинок складався з основного будинку, внутрішнього дворика і офіцини, не з'єднаної з будинком. Тільки згодом добудовується кусок будинку, що з'єднав офіцину з головним будинком і таким чином утворився суцільний фасад від вул.Театральної. Від Родаковських будинок викупила родина видавців і книготорговців Губриновичів, які в XIX ст. проводять ряд заходів для віднови будинку, піднімають дах, добудовують офіцину, переробляють вікна на двері до магазинів. Та врешті в 1892 р. подають до магістрату проект на побудову нового будинку. Автор проекту архітектор Ю.К.Яновський. Хоча будинок будується з використанням старих фундаментів, лінія фасаду від вулиці Вузької корегується відносно сусіднього будинку від Валів (нині будинок № 3 на цій же вулиці). В новозбудованому будинку Губриновичі частину приміщень партеру використовують під книгарні та видавничі потреби, частину винаймають під магазини, верх - під житло для найму. У нішах фасадів вміщено скульптурні погруддя польських письменників і поетів: Скульптурні погруддя на фасадах А.Асника, Кохановського,З. Красінського, Й.Крашевського, А.Міцкевича, Ю.Словацького нагадують про власників будинку - книговидавців. Автор скульптор скульптор П.Гарасимович. В 1934-39 рр. Тут містилося видавництво і книгарня Олександра Кравчинського.
Будинок, що стояв на цьому місці до появи сучасного, належав спочатку (1850-18670 родині адвокатів Родаковських Павла і його сина Зигмунта та його брата відомого художника Генрика родаковського (1823-1894) родині Губриновичів, видавців і книготорговців. Він займав ділянк значно ширшу ніж сьогоднішній, десь до середини нинішньої вулиці Беринди. Сама вулиця називалася Вузька, фактично це був прохід спорчатку до міських мурів, а після їх руйнування, вихід на міські вали.Головний фасад будинку виходив на вул. Театральну, будинок складався з основного будинку, внутрішнього дворика і офіцини, не з'єднаної з будинком. Тільки в ? добудовується кусок будинку, що з'єднав офіцину з головним будинком і таким чином утворився суцільний фасад від вул.Театральної.Губриновичі від середини XIX ст. проводять ряд заходів для віднови будинку, піднімають дах, добудовують офіцину, переробляють вікна на двері до магазинів. Та врешті в 1892 р. подають до магістрату проект на побудову нового будинку. Хоча будинок будується з використанням старих фундаментів, лінія фасаду від вулиці Вузької корегується відносно сусіднього будинку від Валів. В новозбудованому будинку Губриновичі частину приміщень використовують під книгарні та видавничі потреби, частину винаймають під магазини, верх - під житло.У нішах фасадів вміщено скульптурні погруддя польських письменників.В матеріалах ЛОДА - авторський проект на побудову будинку. Скульптури на фасаді А.Асника, Кохановського,З. Красінського, Й.Крашевського, А.Міцкевича, Ю.Словацького.