Вул. Зелена, 24

бібліотека педагогічна

Будинок двоповерховий, цегляний, прямокутної форми, з симметрично-осьовим розплануванням. Будинок має чотири відкриті для огляду фасади, головний виходить на вул. Зелену. Головний фасад семиосьовий, центральна частина фасаду підкреслена виступаючим трикутним фронтоном, який підтримують декоровані рослинним орнаментом кронштейни; та на рівні другого поверху - балконом з огорожею. Вікна мають кам'яне профільоване обрамлення. Крайні вікна з правого і лівого боків фасаду тристворчаті, інші дводільні. Під вікнами другого поверху розміщено рельєфні вставки авторства Г. Вітвера - дві з зображенням полювання Діани і дві з зображенням путті. Поверхи розділено невеликою міжповерховою тягою. Фасад завершується простим карнизом. Торцеві та тильний фасади плоскі, декоративні елементи відсутні. Тильний фасад колись мав два ризаліта, що помітно на плані Львова від 1829 р. На рівні другого поверху існувала відкрита тераса, яка, вірогідно була перебудована під час реконструкції 1910 р., арх. Е. Жихович. В будинку збережені деякі елементи інтер'єрів ХІХ ст., а саме, дверні портали з ліпним декором, ліпнина стелі в кількох залах, сходова клітка, колони та пілястри, декор стелі; та початку ХХ ст., а саме, кахельні печі, керамічна плитка підлоги.

Назва вулиці зустрічається в документах 1543 та 1676 рр. пов'язана з великою кількістю зелених насаджень на території, по який прокладена сучасна вулиця. Первісно це була дорога, що вела у Волощину (Молдавію) і називалась Волоською. На початку ХІХ ст. на вулиці були розташовані лише поодинокі аристократичні палаци. Інтенсивне забудовування вулиці почалось у другій половині ХІХ ст. Споруда палацу присутня вже на карті Львова, датованій 1829 роком, що дає підстави вважати її збудованою у 20 рр. ХІХ ст. Палац було збудовано для Адама Замойського; в ньому проходили зібрання масонської ложи, до якої належав власник. Пізніше палац почергово переходив у власність Дідушицьких, Леваковських, Шептицьких. Споруда тричі реконструювалась - 1 1843 та 1854 рр. архітектором В. Шмідтом та у 1910 р. архітектором В. Жиховичем. З 1944 р. тут була розміщена бібліотека педагогічного інституту, а пізніше - Обласна педагогічна бібліотека. В часи гітлерівської окупації тут розміщувався штаб італійського гарнізону, знищеного німцями в другій половині 1943 р.
Зразок архітектури стилю ампір.. Колись - палац Леваковських. В кінці XIX ст. це була власність графів Дзєдушицьких, а згодом - вілла миторполита А. Шептицького. В часи гітлерівської окупації тут розміщувався штаб італійського гарнізону, знищеного німцями в др. пол. 1943 р.