Вул. Дорошенка П., 41

університуту

Новий корпус академії, що збудований на місці колишнього монастиря домініканок, має всі риси неоренесансу. Це монументальна будівля з внутрішнім двором-атріумом. Частина західного крила атріуму добудована в радянський період для потреб телефонної станції і є дисонуючим елементом. Збережена будівля триповерхова, з пивницями та горищем. Дах - двосхилий покритий бляхою. Головний фасад з вул. Дорошенка розшитий під руст, кути будинку та центр акцентовані слабовиступаючими ризалітами. Головний вхід має масивний портал з колонами та трикутним фронтоном. Фриз - орнаментований. Цоколь будинку високий, в ньому прямокутні віконні прорізи. Перший поверх закінчується потужним карнизом. Вікна першого поверху без обрамлень, а на другому - з профільованими лиштвами та трикутними фронтонами. Вікна на ризалітах з півкруглими фронтонами та обрамлені пілястрами. Фасад справляє монументальне враження та добре вписаний в оточуючу забудову вулиці. Внутрішні і бокові фасади декоровані скромніше, руст присутній лише на рівні першого поверху, вікна другого та третього поверхів з прямокутними тягненими в тиньку лиштвами.

Дата побудови 1889-1890 рр. Архітектор: Сильвестр Гавришкевич В 1723 р. княгиня Теофілія Вишневецька, до родини якої належала земельна длянка між вулицями Коперника та Дорошенка, своїм коштом побудувала тут монастир домініканок, з храмом Св. Катерини Сієнської, у якому сама прожила остаток життя. Згідно рестрикту цісаря в 1783 р. монастир, серед інших, у Львові закрито і будівлі передано Руській греко-католицькій духовній семінарії, який згодом перетвореній на Богословську академію. У 1889 р. ряд старих монастирських будівель було розібрано, а на їх місці, за проектом архітектора Сильвестра Гавришкевича у 1889-1890 роках було збудовано новий семінарський корпус, існуючий донині. Після закінчення українсько-польської війни відомий митець, емігрант з Наддніпрянської України, Петро Холодний створив для семінарської каплиці іконостас, який став явищем в українському релігійному живописі 20 століття. Споруда костелу, що перетворена на церкву Св.Духа, стояла фронтом до вулиці. Між спорудою церкви і дзвіниці стояло кілька будиночків для семінаристів та бібліотека. На початку Другої світової війни 15 вересня 1939 р. скинута бомба знищила церкву та будинки біля неї, часково був зруйнований і будинок академії. Семінарія, яку ще називали святодухівською мала велике значення для культури Галичини. Саме тут ще з 1835 року почали виголошувати проповіді українською мовою вихованці семінарії. Зі стін семінарії вийшля сотні тих скромних священиків-трудівників, які на своїх плечах двигнули культуру українців Галичини. У 70-х роках, на території колишнього подвір'я академіїї, побудовано будинок телефонного зв'язку. Уцілілий будинок академії займає географічний факультет Львівського Національного університету. У 80-х роках ХХ ст. , напередодні святкування 150-ти річного ювілею "Русалки Дністрової", вежу пристосували під музей "Русалки Дністрової" та поставили поруч пам'ятник М.Шашкевичу. Тоді ж відремонтовано годинник на дзвіниці, який був встановлений ще 1786 р., а також протрасовано фундаменти храму.