Вул. Хмельницького Б., 77

церква Параскеви

Письмові джерела згадують про церкву в 1443, 1445, 1456 р. р. Можливо, вона заснована ще наприкінці XIII ст. - на поч. XIV ст. Спочатку церква була дерев’яною; сучасну муровану споруджено на кошти молдавського господаря Василя Лупула в1644 р., а посвячено в 1645 р. Про час будови і фундатора цієї пам’ятки свідчать вмуровані у зовнішню стіну і парапет хорів пам’яткові таблиці. Церква знаходилась у підніжжя княжої гори, поза межами книжого міста і була оборонним пунктом для мешканців передмістя. Церква складена з ломаного каменю (у нижній частині) і цегли; однонавна, з невеликим бабинцем і вівтарем. В плані має форму прямокутника з гранчастою апсидою, набагато нижчою від основної частини. Над бабинцем здіймається масивна чотиригранна вежа, яка органічно зливається із загальною масою будівлі. Верхній ярус вежі декорований широким аркатурним поясом, що надає легкості суворій на вигляд споруді; там же збереглися бійниці, які вказують на її оборонний характер. Своє нинішнє завершення вежа отримала під час реставрації 1908 р. (арх. Михайло Лужецький); тоді ж у її верхній частині відкрито фресковий живопис. Вівтарну частину нави увінчує високий, готичної форми щипець з плескатими півкруглими нішами. Архітектура цієї пам’ятки не має чітко вираженого стилю. Тут присутні ремінісценції готики, які проявились у високому щипці, вплив барокко, що спостерігається у невеликих волютах на головному фасаді, а прямокутні ніші-конхи по боках ниви асоціюються з молдавськими і буковинськими будівлями того часу. Цінною мистецькою пам’яткою церкви Параскеви-П’ятниці є один з найстаріших іконостасів, створений львівськими митцями майже одночасно з побудовою храму - в 40-х роках XVII ст. Він складається більш як з 70 ікон, розташованих у сім рядів, і являє собою величавий комплекс живопису та декоративної різьби. За стильовими та мистецькими ознаками його можна віднести до майстерні відомого львівського художника кінця XVI - першої третини XVII ст. Федора Сеньковича. Збереглися також ліпні герби на хорах і фасаді. В 1950 р. проведена повна реставрація пам’ятки. В 80-х роках XX ст. відреставровано іконостас. В. С. Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові, Львів, “Каменяр”, 1991р.