Вул. Ринок пл., 29

Розташований на західній стороні площі Ринок. В 1767 р. два будинки, що належали родині Кампіянів і доктору Дубовицькому, придбав воєнний комендант Коритовський і з 1767 по 1769 р. на їх місці спорудив існуючу нині кам'яницю. За свідченнями літературних джерел, будинок будувався руками полонених гайдамаків. Споруда збудована з стилі класицизм. Фасад пятивіконний, симетричний, декорований плоскими лопатками. Середня трьохвіконна частина фасаду злегка виступає і завершена фронтоном з ліпним картушем. На третьому поверсі на всю ширину ризаліту розміщений балкон з кованою решіткою. Дім збудований з каменю та цегли, оштукатурений. Споруда з внутрішним двором і офіциною, має наскрізний прохід на вулицю Театральну. В XIX ст. цей прохід називався "пасаж Андреоли" від імені купця Домініко Андреолі, що прибув до Львова в 1803 р. зі Швейцарії і відкрив тут цукерню. Перебуває в межах Державного історико-архітектурного заповідника, території, внесеної до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Розташований будинок на центральній площі середмістя. В 1767 р. два будинки, що один з яких належав в XVI ст. родині Кампіянів, а другий - доктору Дибовицькому придбав воєнний комендант Львівського гарнізону Коритовський і з 1767 по 1769 р. на їх місці спорудив існуючу нині кам'яницю. За свідченнями літературних джерел, будинок будувався руками полонених гайдамаків. В будинку - попереднику нинішнього (Камп яновичівському) жив поет і бурмістр Львова Бартоломей Зіморович. До 1939 р. цей будинок мав пам'ятну дошку з написом "В будинку, що був колись на цьому місці, жив і помер 14 жовтня 1677 р. Бартоломей Зіморович, бурмістр, поет і хронікар львівський". Назва другої кам яниці походить від власника Станіслава Дибовицького, лікаря короля Сигизмунла ІІІ Вази. Власником будинку від 1803 р. був Домінік Андреолі. Споруда з внутрішним двором і офіциною, має наскрізний прохід на вулицю Театральну. В XIX ст. цей прохід називався "пасаж Андреолі" від імені купця Домініко Андреолі, що прибув до Львова в 1803 р. зі Швейцарії і відкрив тут цукерню. Письменник Лев Кальтенберг так описує пасаж в першій чверті ХХ ст. "З Ганом та Влодарським об'єднав нас спільний ентузіазм щодо "фресок" в Брамі Андреоллі, який собою являв замкнене подвір''я на розі вул.Трибунальської та площі св.Духа. Подвір'я було прохідне та від давніх часів тут був невеликий базар. Весь партер цього колодязю займали крамниці та крамнички, а на хідниках, під стінами лежали купи різних товарів. Однак це вже був тільки релікт, маленька частка того, чим брама Андреоллі була колись, в часи, з яких походили два розписи, що прикрашали її торцеві стіни. Були на цих картинах ряди цукрових голів, гострих, як готичні шпилі, що відблискували біллю та блакиттю: відкриті мішки, над золото-брунатним вмістом яких, здавалося, ще сьогодні підноситься запах прянощів та сушених фруктів; були гілки із правдивим дрібним листям, вічнозеленим, невразливим до морозів. Пальмове листя мало вигляд гострих холоднозелених мечів, а інше - таємничих фруктових дерев, на яких ростуть пряники та медівники. В жовтих, як брускове масло, відкритих пакетах виднілися поскладані в доброму купецькому порядку фіги та фініки, в інших лежали грудки порубаного цукру та складені рівними рядами риби в зеленкувато-сірій лусці. Виднілися також бутлі, бляшані пуделка, банки, повні таємничих рідин."
Розташований на західній стороні площі. В 1767 р. два будинки, що належали родині Кампіянів ( в ній жив пізніше історик Бартоломей Зіморович) і доктору Дубовицькому, придбав воєнний комендант Коритовський і з 1767 по 1769 р. на їх місці спорудив існуючу нині кам'яницю. За свідченнями літературних джерел, будинок будувався руками полонених гайдамаків. Споруда збудована з стилі класицизм. Фасад пятивіконний, симетричний, декорований плоскими лопатками. Середня трьохвіконна частина фасаду злегка виступає і завершена фронтоном з ліпним картушем. На третьому поверсі на всю ширину ризаліту розміщений балкон з кованою решіткою. Дім збудований з каменю та цегли, оштукатурений. Споруда з внутрішним двором і офіциною, має наскрізний прохід на вулицю Театральну. В XIX ст. цей прохід називався "пасаж Андреоли" від імені купця Домініко Андреолі, що прибув до Львова вв 1803 р. зі Швейцарії і відкрив тут цукерню.Письменник Лев Кальтенберг так описує пасаж в першій чверті ХХ ст. "З Ганом та Влодарським об'єднав нас спільний ентузіазм щодо "фресок" в Брамі Андреоллі, який собою являв замкнене подвір''я на розі вул.Трибунальської та площі св.Духа. Подвір'я було прохідне та від давніх часів тут був невеликий базар. весь партер цього колодязю займали крамниці та крамнички, а на хідниках, під стінами лежали купи різних товарів. Однак це вже був тільки релікт, маленька частка того, чим брама Андреоллі була колись, в часи6 з яких походили два розписи, що прикрашали її торцеві стіни. Були на цих картинах ряди цукрових голів, гострих, як готичні шпилі, що відблискували біллю та блакиттю: відкриті мішки, над золото-брунатним вмістом яких, здавалося, ще сьогодні підноситься запах прянощів та сушених фруктів; були гілки із правдивим дрібним листям, вічнозеленим, невразливим до морозів. Пальмове листя мало вигляд гострих холоднозелених мечів6 а інше - таємничих фруктових дерев, на яких ростуть пряники та медівники.В жовтих, як брускове масло, відкритих пакетах виднілися поскладані в доброму купецькому порядку фігф та фініки, в інших лежали грудки порубаного цукру та складені рівними рядами риби в зеленкувато-сірій лусці. Виднілися також бутлі, бляшані пуделка, банки, повні таємничих рідин. До 1939 р. цей будинок мав пам'ятковау дошку з написом "В будинку, що був колись на цьому місці, жив і помер 14 жовтня 1677 р. Бартоломей Зіморович, бурмістр, поет і хронікар львівський"