Збудований в 1580 р. на місці двох готичних кам’яниць архітектором П. Барбоном для багатого купця К. Корнякта. Сучасного вигляду набув після перебудов кінця XVIII- поч. XIX ст., зберігши стилеві нашарування XVI-XVIII ст. з елементами готики, ренесансу, ампіру.
Споруда трьохповерхова, шестивіконна, покрита рустом на всю висоту фасаду. На рівні 2 поверху по всій ширині фасаду розміщений балкон на кам’яних консолях.
Обабіч вхідного порталу розміщені дві корінфські колони, завершені маскаронами. Колони об’єднані гірляндами плодів і квітів, в центрі гірлянди - маскарон. Бази колон прикрашені масками левів.
Арочні вікна першого поверху розділені кам’яними імпостами. Вікна верхніх поверхів завершуються трикутними сандриками на консолях. Сандрики првкрашені ангельськими головками. Завершує споруду високий аттик з фігурами лицарів і дельфінів.
Будинок має цікавий внутрішній дворик італійського типу з відкритими арочними ґалереями на всі поверхи.
Багато оформлені інтер’єри будинку: ліпнина стін і суфітів, мармурові каміни, паркетні підлоги зберегли вигляд типового палацового інтер’єру XVIII ст.. Збереглися також елементи інтер’єру попередніх готичних кам’яниць: готичних зал на 1 поверсі з стрільчастими склепіннями і білокам’яними нервюрами, бочкові склепіння з розпалубками, різьблені підп’ятники та білокам’яні портали, хоча будинок пережив багато рестравраційно-ремонтних робіт. Зокрема 1678р. - реставрація аттика та інтер’єру, 1793 р. - реставраційні роботи в інтер’єрі, 1817 р. - реставрація сходової клітки та другого поверху (арх. Бауман). В 1864 р. знято чорну патину фасаду, в 1874 р. - відреставровано дах, замуровано вхід в пивниці з тротуару, в 1910 р. - реставрація фасаду і аттику.
Власник будинку К. Корнякт помер 1603 року., а вже в 1623 р. його будинок був проданий ченцям-кармелітам. Через 19 років він перейшов у власність магната Якуба Собеського, батька майбутнього короля Польщі Яна III. Ось чому кам’яниця згодом стала називатись Королівською. Тут в 1686 р. був підписаний так званий вічний мир між Росією та Польщею, за яким Польща Відмовлялась від претензій на Лівобережну Україну, Київ, Чернігів та Смоленськ, дістаючи взамін військосу допомогу у боротьбі проти Туреччини і Криму.
В 1723 р. будинок перейшов у власність магнатів Жевуських.
В 1908 р. останній власник будинку князь Любомирський продав його місту для влаштування тут музею. Музей було відкрито 12 вересня 1908 р. у 225-у річницю розгрому Яном III турків під Віднем. І дістав назву “ Національний музей імені Яна III”. З 1940 р. в будинку - Львівський історичний музей. В архівній справі 2.2.3684 - обмірні креслення.
Більше
