Вул. Винниченка В., 30

церква Стрітення

На підвищенні, за межами старого міста там де сьогодні вулиця Винничека круто піднімається вверх, знаходиться костел Стрітення, заснований для жіночого монастиря кармеліток босих. Про дату побудови 1642-1644 рр. свідчить дошка над входом. Автором проекту був італійський архітектор Джованні Батіста Джезліні, а фундаторами Яків Собеський і його жінка Теофіля Данилович. Відомо, що на цьому місці раніше стояв тимчасовий костелик з трьома вівтарями всередині. Проектування кам'яного костела закінчено в 1642р., а його будова почалася через два роки під керівництвом Тільмана. Відбудова споруди велася у 80-ті роки 17 століття і тоді в нішах фасада були встановлені статуї роботи скульптора А. Шванера. В кінці 17ст. фасад прикрашений білокам'яним декором. Аналогом для побудови послужила архітектура храму Санта Сусанна в Римі. Костел збудований для жіночого монастиря кармеліток босих за зразком римської церкви Санта Сусанна архітектора Карла Мадерни в стилі барокко. Проект львівського костелу виготовив в 1642 р. італійський архітектор Джованні Батиста Джезліні. Будівництво розпочалося в 1644 р. і закінчилося наприкінці XVIIст. оформленням фасаду білокам’яним декором. Це - однонавний з трансептом храм хрестоподібної в плані форми. Рамена трансепта і вівтар прямокутні; на перетині нави і трансепту здіймається невеличкий купол, завершений ззовні сиґнатурою. В нішах першого ярусу стоять декоративні вази, на другому - скульптурні постаті св. Йосифа і Терези, виконані Андрієм Шванером. В 30-х роках ХХ ст. Над оздобленням костелу працювали скульптор Петро Війтович та художник К.Смучак. Останній виконавстінопис у сріблистих тонах (не зберігся) Одночасно з костелом будувався і монастир, складаючого з ним єдиний архітектурний комплекс. Побудова костелу цегляна, являї собою однонефну базиліку, яка має в плані форму латинського хреста. Над перехрещенням крил трансепта знаходиться невеликий купол з вежею і ліхтарем. Це - однонавний з трансептом храм хрестоподібної в плані форми. Рамена трансепта і вівтар прямокутні; на перетині нави і трансепту здіймається невеличкий купол, завершений ззовні сиґнатурою. В нішах першого ярусу стоять декоративні вази, на другому - скульптурні постаті св. Йосифа і Терези, виконані Андрієм Шванером. Споруда монастиря двоповерхова цегляна, прямокутна в плані з двома внтрішніми двориками. Своїми стінами безпосередньо прилягає до костелу. Планування приміщень коридорна з одностороннім розміщенням кімнат-келій. Фасад костелу представлений у формах зрілого барокко. Він розчлененний пілястрами, нішами та сильно розгорнутими карнізами, кути оформленні волютами. Головний вхід акцентований двома колонами, підтримуючими фріз із тригліфами. На фасаді спостерігаються ознаки довготривалості побудови. В декорі знаходимо присутність рис більш пізніх періодів: це вазони в нішах нижнього яруса, картуші над ними, канделябри на щиті аттіка. Фасад монастиря значно простіший. Стіни першого поверху розшиті горизонтальними лініями і перерізані віконними проміжками, а другого - гладкі з вікнами обрамленими завершеними сандриками. Вхід підкреслений пілястрами, підтримуючими фронтончик арки. Інтер'єри костелу скромні. Урочисто й лаконічно сриймається високий прстір нефа і трансепта, перекритий хрестовиі склепінням з канелюрами. Стіни прикрашені пілястрами з іонічними капітелями. Вівтарна частина залу відокремлена красивою біломармурною балюстрадою. Прилягаюче приміщення капели перекрите хрестовими склепіннями, а стіни декоровані дерев'яними різьбленими панелями і живописними розписами початку 17ст. Післи скасування ордеру кармеліток босих в 1784 р. костел довший час використовувався як військовий склад. В 1842 р його віддали латинській духовній семінарії. Ансамбль костелу Стрітення і монастиря кармеліток босих є прикладом архітектури бароко.