Вул. Чайковського П., 6

Будинок адвоката Адольфа Сегаля

Будівля розташована в рядовій забудові на розі просп. Шевченка та вул. М. Скорика (кол. вул. Чайковського). Будівля є архітектурною домінантою проспекту завдяки вишуканій сецесійній стилістиці фасадів та унікальній композиції наріжника, акцентованого куполом. Кам'яниця первісно збудована як чиншова (прибуткова), тобто приміщення здавали в оренду для помешкань і для офісів. Будівля чотириповерхова, з наріжним еркером та бічними крилами від вул. М. Скорика та просп. Шевченка. Будівля г-подібної конфігурації в плані зі зрізаним наріжником та з довшою стороною від вул. М. Скорика, звідки й влаштований вхід. Фасади будівлі мають складну ритмічну композицію. Шестивіконний фасад від вул. М. Скорика та тривіконний фасад з просп. Шевченка об’єднуються масивним наріжником, який є домінантою і будівлі. Композиція фасадів є характерною для орнаментальної сецесії. Площина стіни ризаліту верхніх поверхів від вул. М. Скорика оздоблена рельєфною фактурою тиньку. Вертикально фасади членуються ризалітами (двовіконним від вул. М. Скорика та одновіконним із просп. Шевченка), а з наріжника — еркером на 2–4 поверхи. Площина стіни 3–4-го поверхів декорована пілястрами колосального ордера, еркер фланкується стилізованими колонками. Висунутий ризаліт від вул. М. Скорика завершується великою лучковою аркою зі замковим каменем, декорованим літерою “S” (Segal — прізвище власника), а також стилізованим аттиком-балюстрадою. На фасаді від вул. М. Скорика на рівні другого-третього поверхів на другій та третій осях та на рівні другого-четвертого поверхів на сьомій осі влаштовано балкони, що оперті на профільовані кам’яні кронштейни. Балкони огороджені металевими ґратками. Стан - задовільний. На фасаді від пр. Шевченка на першій осі влаштовано балкони, що оперті на профільовані кам’яні кронштейни. Балкони огороджені металевими ґратками. Стан - задовільний. Дворові фасади будинку формують внутрішній двір. Тильний фасад - цегляний, тинькований, пофарбований. На тильному фасаді об'єм сходової клітки має виступ на одну вісь у подвір'я на всю висоту будівлі по краях виступу влаштовано дві гвинтові металеві клітки. Зовнішнє декоративне оздоблення фасадів від вул. М. Скорика та пр. Шевченка формують: - дерев’яна вхідна брама у будинок, двостулкова, із заскленням та ґратками; - площини 1–2-го поверхів об’єднані горизонтальним тягненням в тиньку; - вікна 2-го поверху об’єднані по горизонталі рельєфними рустами-смугами; - рослинний ліпний декор на віконних обрамленнях, фризах та криволінійних завершеннях; - стіни ризаліту верхніх поверхів від вул. М. Скорика оздоблені рельєфною фактурою тиньку; - площина стін 3–4-го поверхів декорована пласкими пілястрами колосального ордера; - еркер фланкований стилізованими колонками; - ризаліт завершений великою лучковою аркою зі замковим каменем, декорованим літерою “S” (Segal — прізвище власника), стилізованим аттиком-балюстрадою; - ризаліт з пр. Шевченка та наріжник завершені характерними криволінійними сецесійними аттиками; - кам’яні кронштейни; - ковані огородження балконів; - профільований даховий карниз; - рустована поверхня на рівні першого-другого поверху; - лучкові віконні прорізи на рівні 2-го поверху обрамлені, зі стилізованими "вушками" та гротескним замковим каменем; - неоготичне обрамлення з фасками віконних прорізів на рівні 4-го поверху; Тильний фасад — без ліпного декору. На тильному фасаді влаштовані дві металеві гвинтові сходові клітки, стан - частково незадовільний (зношеність). Внутрішнє декоративне оздоблення і предмети прикладного мистецтва: - у вестибюлі, на сходовій клітці та в коридорах першого-четвертого поверху діагональними рядами у шаховому порядку вимощено плити штучного мармуру, чорного й білого кольорів; - віконні та дверні отвори оздоблені панелями буазері; - збережена столярка (дверні та віконні заповнення) у приміщеннях загального користування із частково збереженою фурнітурою; - стіни вестибюля та сходової клітки обличковані панелями штучного мармуру; - керамічні краплеподібні завершення балюстради сходової клітки; - металева кована огорожа з сецесійним орнаментом; - розета з рослинним орнаментом на стелі головної сходової клітки; - профільовані площини під сходовими маршами.

Колишня кам'яниця Адольфа Сегаля, одна з найкращих будівель Львова в стилі сецесії. Споруджена у 1904-1905 рр. архітектурним бюро Уляма за проєктом архітектора Тадеуша Обмінського. Співавтором проєкту вважається Зиґмунт Кендзерський. Кам’яниця первісно збудована як чиншова (прибуткова), тобто приміщення здавали в оренду для помешкань і для офісів. Перший проєкт фасаду будинку датовано 4 квітня 1904 р. Його підписали: Міна Сегаль, дружина Адольфа Сегаля, інвесторка Ґізеля Шауфель, а також будівничі Зиґмунт Кендзерський та Міхал Улям. Цей проєкт затверджено у магістраті в листопаді 1904 р. Спорудження кам’яниці закінчили восени 1905 р. Львівський мистецтвознавець, дослідник сецесії Юрій Бірюльов без застережень вважає архітектором будинку Сегаля Тадеуша Обмінського. Категорично заперечуючи авторство Т. Обмінського, дослідник Я. Левицький помилково припускає, що фасад первісно будували М. Улям та З. Кендзерський у стилі історизму з деякими сецесійними елементами, накладеними механічно, як це видно на проєкті від квітня 1904 р. Найцікавіші елементи, на думку дослідника, з'явилися на кінцевому етапі спорудження об'єкта або навіть пізніше — їх виконали ремісники, які набували щоразу більшої вправності у виготовленні сецесійних деталей. Великі еркери, криволінійні віконні прорізи, балкони різних пропорцій, вежа з декоративним фронтоном – всі ці елементи, відповідаючи цікаво вирішеному внутрішньому простору, водночас зорово загострювали вигляд цього будинку, важливої домінанти в перспективі вул. Академічної. Житлові інтер’єри дому Сегаля відзначались стильовою тотожністю елементів декоративного оздоблення. Як свідчить тогочасна іконографія, зокрема тоновані фотографії та акварелі Одо Добровольського, фасади будинку Сегаля первісно мали світле (ймовірно, біле) однотонне пофарбування, а також зелений дах. В архівних матеріалах є відомості про те, що 20 травня 1911 р. пану Дуніолі Шюн Фелолю Магістрат надає право на підставі будівельно-поліційних норм, особливо будівельних норм м. Львова, прийнятих 21 квітня 1885 р. дозвіл на встановлення магазинної вітрини згідно з доданими планами. У 1911 р. Леопольдові Райсу було доручено провести роботи щодо забезпечення тильної сходової клітки. 14 серпня 1913 р. Магістратом надано дозвіл на влаштування вітрини зі сторони вул. Академічна згідно з доданими планами. У документі від 19.01.1935 р. Магістрат звертається до Закладу страхування офісних працівників (Zakład Ubezpieczeń Pracowników Umusłowych) як власника ділянки на вул. Академічній, 4, із зауваженнями, що нижня частина фасаду закрита двома зовнішніми вітринами, котрі належать до фірм 1/J.S. Beutel, 2/J. Klaften. Зазначені вітрини знищені, брудні, зігнилі, викривлені по вертикалі, тримаються на заржавілих консолях, загрожують впасти на тротуар, а також закривають конструкційні частини будинку, унеможливлюючи контроль та архітектурну консервацію частин будівлі. Вищеописаний стан суперечить нормам, тому висунуто вимогу про усунення вищезазначених проблем до 10.05.1935 р. Згідно із поданням до Магістрату в 1935 р. було затверджено на два роки розміщення написів на фасадах “Record Cravates” з вул. Академічної (просп. Шевченка) та “Kino Apollo” з вул. Чайковського з умовою, що “кольори тла й літер не мають бути яскравими”. Попереднім поданням 1934 р. було затверджено проєкти згаданих вітрин з особливостями світлової реклами, зокрема й того, що колір літер має бути блакитний. За адресною книгою 1912 р., в будинку містилися Перше крайове виробництво корсетів, кондитерські вироби для дітей М. Кройцер, ресторан Ісака Келча, академічна читальня для жінок, товариство “Англійське коло” (англ. English Circle; керівник В. Робертсон Батлер), школа крою Юлії Онишкевич, а також в будинку мешкали польський піаніст, диригент, педагог, композитор, капельмейстер Львівської опери Броніслав Вольфсталь (1883—1944) та адвокат Саломон Віттлін (1874—1942). У 1918–1939 рр. тут знаходився Акціонерний кооперативний банк. У 1920-1930-х рр. тут розміщувалося правління щорічної міжнародної виставки-ярмарку “Східні торги”. За польських часів містилася крамниця квітів Старки, у радянські часи — Об’єднання профспілок Львівщини, банк “Петрокоммерц” і магазин “Продукти”. Продуктовий магазин на Проспекті Шевченка, який займав цілий квартал. Через те, що він мав два входи на кожному кінці кварталу, розташовані один навпроти одного, всередині утворювався постійний протяг. Звідси й популярна назва (українсько-російським суржиком) — “сквозняк”. Якщо зайти в магазин сьогодні та підняти голову, можна побачити малюнки-піктограми різних продуктів.