Вул. Січових Стрільців, 12

Будинок 5-ти поверховий, великих розмірів, розташований на розі вулиць Січових Стрільців і Костюшка, з невеликим внутрішнім подвір'ям-колодязем, з двома сходовими клітками. Кут будинку підкреслений вежею складної форми, фасади багатодекоровані, завершені фігурними аттиками. 1-2 поверхи високі, з великими вікнами-вітринами - арочними і овальними. По центру фасадів виступають широкі еркери з криволінійними балконами, лоджіями, які завершені куполоподібними дашками. Фасади прикрашені різноманітним ліпним декором, барельєфами та скульптурними композиціями, стилізованими під готику: фігури двох лицарів на куті, декоративний фриз геометрично-рослинного орнаменту, грифони в кутах вікон 2 поверху. Головна брама металева, кована, геометричного орнаменту. Під'їзд видовжений, перекритий арками, стіни і стелі декоровані ліпниною ( квіти, вази, гілки). Сходова клітка напівовальна в плані, залізобетонна з кам'яними сходинками і металевим ажурним огородженням. Стіни сходової клітки обличковані кам'яними плитами, на сходових площадках збережені автентичні дерев'яні різьблені двері з кам'яними порталами.

Вулиця Січових Стрільців утворилася в середині XIX ст. На поч. XIX ст. територія міста між названою вулицею і вул. Дорошенка (кол. Сикстуською) належала відомому ботаніку Майєру, який заклав тут сад з фруктовими деревами. Тому перша назва вулиці з 1841р. була Майєра, з 1871р. - Майєрівка. В 1885р. вулицю перейменовують на вул. 3 Мая ( того дня в 1791р. проголошена перша конституція Польщі). З 1944р., після приєднання в 1939р. Західної України до Радянської України, вулиця називається 17 Вересня. На час свого виникнення це була тиха і зелена вулиця львівського передмістя, забудована, в основному, особняками багатих родин. Сусідні вулиці Сикстуська ( тепер Дорошенка) і Єзуїтська ( тепер Гнатюка) існували значно раніше ( з XV-XVI ст.) і вели до маєтку львівського патриція Е.Сикста та до фільварків ченців-єзуїтів. Забудова вулиць Сикстуської і Єзуїтської була тільки у верхніх їх частинах, тому що ці вулиці починалися безпосередньо від лівого берега р.Полтви, який був сильно заболочений. Осушення цих нижніх територій методом відводу води дерев'яними коритами-жолобами почалося в кін. XVII- поч.XVIII ст. Тоді і виникають тут шляхетські маєтки родин Потоцьких, Косаківських, каштеляна Каменського. Відомий також Алвертівський двір ( де тепер проїзд Крива Липа). В безпосередній близькості до цих територій розташований колишній Єзуїтський сад, а тепер парк ім.І.Франка. В кінці XVI ст. міщанин Шольц-Вольфович заклав тут великий сад, який пізніше перетворився в гарний парк. На поч. XVII ст. за заповітом ці землі отримали монахи-єзуїти. Вони, для зручності, домоглися відкриття Єзуїтської фіртки в міських мурах за костелом Єзуїтів ( на теперішній вул.Театральній), від якої пішла назва Єзуїтська дорога ( тепер вул.Гнатюка ), що вела до саду. В кінці XVIII ст. єзуїтський монастир було ліквідовано, а землі перейшли у власність австрійського уряду. В 1799р. підприємець Іван Гехт обладнав парк у французькому стилі, а з 1854 року парк став міським. Це найстаріший у Львові і в Україні парк, народна назва - парк Костюшка. В кінці XIX ст. вулиця 3 Мая змінює свій характер. Вона стала фешенебельною вулицею багатих дохідних будинків, аристократичних особняків, ресторанів і кафе. Але головною особливістю забудови вулиці були банки і банківські установи, яких тут налічувалося понад 10. Тому вулицю за часів буржуазної Польщі ще називали "львівською Уолт-стріт". В ампірному будинку №2, найстарішому на вулиці ( 1846р.), була Галицька ощадна каса. В будинку №9 - Австрійсько-угорський банк, побудований за проектом віденських архітекторів Г.Гельмера і Ф.Фельнера в 1897р. (пізніше - Польський промисловий банк). Банки в різні часи існували в будинках під №5, 10, 11, 12, 13. Будинок №3 на вул.Січових Стрільців побудований в 1885-1887рр. архітектором В.Равським і скульптором Л.Марконі для Дирекції Львівської залізниці. Статуя Меркурія на фронтоні будинку була символом установи. Після того, як Дирекція перебралася в новий, більший будинок (на розі вул.Гоголя і Листопадового Чину) в 1897-1939рр. тут діяв фешенебельний готель і ресторан "Імперіал". Будинок №5 належав родині Павликовських, в яких була велика фамільна бібліотека, згодом передана в Оссоліннеум ( тепер бібліотека АН України ім..Стефаника). Будинок №6 : з сер.XIX ст. ділянка належала графам Майєрам, а потім - графам Бадені, які і звели цей будинок ( тепер бібліотека медінституту). Сучасний характер вулиці визначають як банківські установи, так і учбові заклади. Сучасна назва вулиці, з 1991р., вшановує військову патріотичну організацію Українських Січових Стрільців (УСС), яка була створена в Західній Україні в 1914р. для боротьби за незалежність України. З кінця XIX ст. ділянка, де тепер стоїть будинок №12 на вул.Січових Стрільців, належала відомій сім'ї львівських баронів Ромашканів, вірмен за походженням. Сучасний будинок побудований в 1912-13рр. на замовлення багатого промисловця і фінансиста С.Рогатина як прибутковий дім. Споруда зведена за проектом архітектора Р.Фелінського за участю скульптора Т.Блотницького. Це один з кращих творів архітектури в стилі пізнього модерну. На 1 поверсі розташовувався ресторан "Ренесанс", найбільший у Львові, пізніше - "Лувр" (тепер "Фестивальний"). На 2 поверсі був офіс Банківського дому "Рогатин і Улям", з 1936р. - банківський дім Якуба Уляма.
З кінця XIX ст. тут стояв будинок фінансистів баронів Ромашканів, вірменів за походженням. Той, що стоїть зараз, називався кам'яницею Рогатина - від імені власника, який купив будинок у Ромашанів. Збудований він у 1912-13 р. за проектом Р. Фелінського. містився тут банківський дім Уляма, На першому поверсі - кафе "Ренесанс"- тепер ресторан "Фестивальний".