В ансамбль Успенської церкви входить належна їй вежа-дзвіниця. Першу дзвіницю /кимвальницю/ почали будувати ще в 1567 році. Керував роботами зодчий П. Красовський, а субсидіював український купець Давид Малецький за прізвищем Русин/Українець/. Однак внаслідок прорахунків вежа завалилася. Сьогоднішня споруджена в 1572-1578 р. р. архітектором П. Барбоном на кошти львівського купця К. Корнякта (названа іменем свого фундатора). За наказом останього також відлитий величезний/діаметром до 2м/дзвін"Кирило".
Служила дзвіниця, відігравала роль захисної вежі і дозорного пункту.
Споруда чотирьохярусна квадратна в плані, з різною висотою ярусів, загальна висота - 65, 85м.
Складена з "дикого" каменю і цегли, облицьована тесаним вапняком, глухі арочні простінки розмальовані в червоний колір. Своїм стилем Успенська вежа Кампанніллам Делла Мадонна дель Орто і дзвіниці Сан-Стефано (Венеція).
Перший ярус вирішений в доричному ордері, верхні - в іонічному. Основним мотивом архітектурних членувань служать глухі арки останні ніби перекликаються з тектонікою фасадів церкви. Поступово зменшуюча висота поверхів точно знайдені пропорціональні співвідношення придають дзвіниці стрункості і витонченості. Направлена вверх вежа Корнякта контрастує з горизонтальною спорудою Успенської церкви. В той же час за своїми формами вона досить проста і скромна щоб конкурувати з головною спорудою ансамбля.
Спочатку вежа мала три яруси по висоті і трьохступеневе шатрове закінчення. Воно зберігалось на друці Львівського братства від 1591р. В 1616р. ця вежа була пошкоджена пожежою: відомий львівський історик Б. Зиморович писав, що руська вежа, покрита бляхою, плавилась і краплями падала до низу. В цьому ж році був проведений ремонт вежі на кошти К. Корнакта тесляром Мартином. Вигляд вежі після ремонту зберігла відома гравюра А. Пассароті, репродукована в гравюрі Брауна і Гогенберга.
В 1630 році вежа була пошкоджена пожежою, а в 1672р. від обстрілів турецької артилерії. Реставрувалась і відбудовувалась вежа архітектором П. Бебером, який додав четвертий ярус і барочне закінчення. Останній ярус органічно зв'язався з архітектонікою всієї споруди. Пошкоджена була вежа також в період шведського нападу в 1704р. і пожежою - 1779р.
Реставрвційні роботи були проведені в 1792-1795р. р. під керівництвом арх. фон. Круза. В результаті цих робіт дещо змінились закінчення над світловим ліхтарем, форми маківки, вікна в ліхтарі, верх прикрашений обелісками. Встановлений знову перелитий дзвін "Кирило". Роботу виконав львівський ливарник Ф. Полянський. Дзвін вежі - самий більший на території Західної України.
В 1742р. були пробиті двері між вежою і вівтарною частиною церкви. Ремонтувалась вежа також в 1748р. Остання реставрація відбулась в 1972р. (арх. Й. В. Старосольський). Тоді були розчищені потемнівші від часу стіни, відновлена поліхромний колір дзвіниці.
Вежа Корнякта являється однією із самих виразних домінант в забудові Львова. За красотою форм вежа Корнякта відноситься до найкращих споруджень Європи того часу.
Більше
