Кафедральний собор розміщений між вулицями Театральною і Галицькою, у місці, де вони виходять на площу Ринок. Наріжний камінь під будівництво костьолу був заложений в 1360 р. на місці православної Успенської церкви, яку перенесли на вул. Руську. Першим будівничим костелу був майстер Ничко, після його смерті -Петро Штехер.
Собор будувався поволі, з великими перервами: в 1368 р. закінчено фундаменти, в 1398 р. -вежа, в 1404 р. перекрита склепінням вівтарна частина. Продовжували роботи Іоахім Гром, Амбросій Рабіш. Хори і склепіння збудував Ганс Блехер в 1493 р. Будувався собор довго, понад 100 років, та так і лишився незавершеним. За задумом архітекторів, мало бути дві вежі, але збудували тільки одну, а другу вивели тільки наполовину. Зводили собор у готичному стилі.
Під час пожежі 1527 р. згорів дах, завалились склепіння хорів, вежа, розплавились дзвони. Собор був відновлений.
В 1760-1778 р. р. велись реставраційні роботи під керуванням архітектора П. Полейовського, котрі суттєво змінили облік споруди. З’явились барокові форми, було знесено багато каплиць, що оточували храм.З того часу є вежа висотою 64 м.з бароковим шоломом.
При костелі є вісім каплиць: Милосердного Хреста, Ченстоховської Богородиці, Христа на хресті, св.Йосифа (родини Замойських), св.Казимира (родини Бучацьких), св.Сакраменту, Богородиці, Камп'янів.
В 1892-1930 р. р. з перервами ведуться реставраційні роботи, що мають на меті повернути будівлі готичний облік ( архітектори М. Ковальчук, проф. В. Садловський, Г. Обмінський). До цього періоду відносяться два портали, замість кам’яних ваз на даху встановлено мідні.
В плані кам’яний костел трьохнавний. Центральний об’єм ( без вівтаря і пізніших прибудов) майже квадратний, до якого прибудовано багато каплиць. Диспропорція між обширною вівтарною частиною і порівняно короткими навами пов’язана з недотриманням первісного проекту.
Незважаючи на незавершеність, тривалий період будівництва і пов’язану з цим зміну зодчих, архітектура собору в своїх головних рисах витримана в єдиному стилі. В найбільш чистих і характерних формах готика виражена в екстер’єрі вівтарної частини: восьмигранна апсида, потужні контрфорси на всю висоту собору, вузькі високі стрільчасті вікна.
Висоту споруди підсилює високий щипець даху. Вежа-дзвінниця з бароковим завершенням на головному фасаді розташована асиметрично (друга вежа так і залишилась недобудованою.
Під час реставрації 1760-1778 р. р. довкола костьолу встановлено скульптури, що органічно вписані в огорожу.
Сильне враження справляє інтер’єр собору своїми високими пілонами, на котрі опираються стрільчасті арки і склепіння з готичними нервюрами. Вікна з кольоровими вітражами.
В інтер’єрі костьолу багато цінних пам’яток скульптури, живопису і різьби по дереву. Особливе місце займає скульптура і різьба, виконана Матвієм Полейовським і Яном Овідським за проектом П. Полейовського. Фресковий живопис стін і склепінь належить пензлю львівського художника С. Строїнського (1719-1802 р. р. ).
В костелі також збереглися діючий орган, твори меморіальної скульптури, дерев’яні меблі, великий дзвін на вежі. На мурі катедри завішено пам'яткові кулі з облог Львова: 1672 р. - турків із Петром Дорошенком, 1919 р. -Української Галицької армії.
Кафедральний костел - це приклад синтезу архітектурних стилів і смаків різних епох, котрі знайшли своє відображеннф в багатовіковій історії будівництва споруди. В результаті сформувався комплекс, котрий є одною з архітектурних домінант центру міста.
Більше
