Збудований в 1837-39рр.на замовлення Алоїзії Ґабленц на ділянці, що звалася Собіщизною. На цьому узгір'ї Яків Собєський, воєвода руський, каштелян краківський мав свій двір На цьому узгір'ї собєський заснував жіночий монастир кармеліток босих з костелом.Ці землі належали кармеліткам до другої половини XVIII ст., пізніше перейшля до приватних осіб. Контрактом від 1 лютого 1769 р. кармелітки частину належного їм ґрунту, що примикав до монастирських мурів між сучасними вулицями Винниченка, Лисенка і Гуцульською, відступили в посесію на 150 років львівському архітекторові Петрові Полейовському та його спадкоємцям без права будівництва на цьому ґрунті житлових будинків. Після смерті Полейовського його жінка продала землі Йогану Франеку, який через два роки побудував тут мурований будинок.( вглибині городу) і влаштував тут шинок "ветеранська яскиня" і відкрив при ньому танцювальний зал. Цей заклад існував до др. пол. ХІХ ст. Коли збудувано будинки на вул.Гуцульській, шанок опинився у дворі будинку № 7 вул.Лисенка. З 1877 до 1884 р. в ньому містьилося польське спортивне товариство "Сокіл" Алоїзія Ґабленц почала скуповувати ґрунти в цьому місці від 1837 р. і врешті вибудувала тут нинішній будинок. У 1903 р. будинок належав княгині Любомирській. Спочатку використовувався як прибутковий житловий будинок. В 1912 р. був куплений на пожертвування українців Лівобережної України за 400 тис. корон.і перейшов у власність НТШ. З 1951 р. в будинку міститься Інститут суспільних наук АН УРСР. В 1865р. здійснена добудова правого крила споруди архітектором М. Енгелем. В 1914р. по проекту архітектора І. Левинського і інж. Занкевича проведені внутрішні адаптаційні роботи.
Будинок займає кутову ділянку вулиць Винниченка і Лисенка. Фасади видержані в стилі класицизму. Будинок трьохповерховий. Півциркульні віконні прорізи першого поверху з фігурною столяркою, другого-трикутними наличниками. Обидва фасади прикрашені балконами з кованими решітками на ліплених консолях в вигляді волют. Вхід в споруду виділений ризалітом і ліпленим орнаментом з обох сторін від вхідних дверей. Фасади завершені карнизами з модульонами.
Споруда Г-подібна в плані з внутрішнім подвір'ям і двома сходинковими клітками. Дворові фасади з відкритими галереями.
З 1912р в споруді розміщувалось наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка, де проацювали І. Франко, М. Кропивницький, М. Павлик, Н. Кобринська, М. Лисенко, О. Маковей, В. Щурат, Ф. Колеса, В. Гнатюк. В свій час в цій споруді бували В. Стефаник, Л. Мартович, М. Черемшина.
В 1964 р. на головному фасаді споруди встановлена пам"ятна дошка роботи львівського скульптора Л. Біганича з барильєфом Лесі Українки, яка неодноразово відвідувала Львів..
В 1966 р. встановлена меморіальна дошка в пам"ять вченого етнографа і фольклориста Ф. Колеси, який працював тут з 1899 по1947 рік, в 1961 році - пам"ятна дошка В. Стефанику.
В наш час в споруді знаходиться Інститут суспільних наук АН УРСР.
ЛІТЕРАТУРА:
ГАЛО, ф. 2, оп. 2, 3455.
В. Вуйцик, Львівський державний Історико-архітектурний заповідник,
Львів, "Каменяр", 1979.
Пам"ятники історії і культури УРСР, Каталог-довідник,
"Наукова думка", 1987
Більше
