Вул. Підкови І. пл., 1

Площа, на якій повстав будинок гауптвахти, носила назву пл. св. Духа від назви костелу та шпиталю, що тут знаходився раніше. Точна дата появи їх невідома. Перша згадка про шпиталь датується 1375 р., в 1377 р. вперше згадується готичний костел. Шпитальний комплекс займав територію від пл. Катедральної до вул. Шевської і примикав до міський мурів. Ця частина вулиці Театральної називалася "вулиця навпроти шпиталю". В комлекс входили також будівлі школи для хлопчиків (згадується в 1444 р. ), воскобійня, будинок вікарія (збудований в 1680 р. ), кілька дерев'яних будівель, а також цвинтар. До шпитальних маєтків належало кілька підльвівських сіл, ґрунти на Личакові, так що коли в 1567 р. костел згорів, дуже швидко знайшлися кошти на його відбудову. Був це невеличкий костелик і стояв на куті площі. Будинок шпиталю безпосередньо примикав до нього і фасадом виходив на вул. Театральну. Два приватні будинки розміщувалися вліво від шпиталю, а воскобійня розміщалася за ними, де нині вул. Кілінського. Австрійський уряд позбавив шпиталь його маєтку. Не маючи жодних коштів на ремонт і утримання будівель, костел і шпиталь занепадають і, нарешті, в 1780 р. завалилася частина споруди шпиталю. 22 березня 1780 р. видано розпорядження про розбірку решти будинків і костелу, що і було зроблено. Почалася довга судова тяганина між міськими владами і духовенством за право на землю площі. В кінці 18 ст. розібрано міські укріплення в цьому місці, засипано рів і на валах розбито міські плантації. Від колишніх будівель залишились тільки дві вищезгадані приватні кам'яниці від вул. Театральної, що належали родині Понінських. В 1827 р. ці будинки, на той час вже об'єднані в один, купив Кароль Гартман. Новий власник уклав з владами 12 травня 1828 р. наступну умову: за побудову на власні кошти для міста нової гаптвахти, що має складатися з "ізби для офіцера і стражниці для 40 солдат" Кароль Гартман одержує у власність площу 105 квадратних сажнів позаду своєї будівлі до колишніх валів. Кароль Гартман на протязі 1829 р. вибудував і гаупвахту, і нову кам'яницю для себе, що виходила фасадами на теперішні вул. Беринди, Театральну та проспект Свободи, четвертий фасад від площі за умовою не міг мати в'їздної брами, а тільки вікна і вхідні двері, котрі на першу вимогу уряду мали бути замуровані. В новозбудованому будинку розмістиласи кав'ярня "Віденська", котрій в 1832 р. міські влади позволили використовувати для власних потреб пивниці під гаутвахтою. Кав'ярня також мала право використовувати частину площі св. Духа, де і були відкриті веранди. В архіві зберігається не зреалізований проект на побудову ресторанного комплексу, що мав займати більшу частину сучасної площі. Автором проекту будинку гаупвахти вважається львівський інженер-архітектор М. Березані. Головний фасад одноповерхової цегляної спруди виходить на сучасну площу Підкови. Він прикрашений трикутним фронтоном з виконаними в рельєфі військовими атрибутами: це опущений стяг, перехрещені між собою шаблі, декоративні вензелі та стрічки. Прикрашені рустом стіни, розчленовані ритмом великих вікон. В плані будова прямокутна невеликих розмірів, за проектом була поділена на такі приміщення: сіни, сторожов приміщення для солдат, сторожова кімната для офіцерів, туалет. Покрита будова чотирьохскатним дахом. Гауптвахта, порівняно малого розміру будинок, але створює враження монументальної і величної за розмірами споруди. В більшості цьому сприяє простота і строгість архітектурних форм, класична строгість членування і конструкцій, чіткі пропорції та чіткий малюнок пілястр і фронтон з барельєфом військових обладунків. Архітектурний образ, витриманий в класичному стилі, відповідає призначенню будівлі гауптвахти, але тут немає ще нальоту казенщини, сухої, педантичної раціональності. Через великі віконні пройоми ллються потоки світла: у всьому образі будинку відчувається рука талановитого художника: цей артистизм, який відрізняє розквіт класичного зодчества від пізніших наслідувань.  Література: 1. Вуйцик В. Липка Р. "Зустріч зі Львовом" Львів., Каменяр., 1987р. стр. 93-94. 2. Островський Г. "Львів" Мистецтво., Ленінград., 1975р. стр. 139 3. ЛОДА Ф. 2., оп., 2., N5239. 4. Fr. Jaworski "O szarym Lwowie" Lw. Довідку підготувала Л. Онищенко